Люде так часом пишуть, але люде так не говорять. Коли це писане натужно виголошується, то воно зачитує людей, як посмертна згадка про неживі думки й у зародку мертві слова. Навіть звично глухнучи до нісенітниць, ми проймаємося й переймаємося, й в'янемо від темної бубоняви, як квіти чи зело.
Немає коментарів:
Дописати коментар