Де-хто земним спасінням — від совісти — он як спасається: гадає собі, що всі кругом так само захланні, скупі, байдужі та підлі. І так отой де-хто до небесного спасіння причетен. Бо всі кругом ненароком пильнують, щоб не бути так само захланними, скупими, підлими та байдужими. І хвіртка про зло хоч-не-хоч не за вхід, а за вихід править. І кватирка про зло не душить, а дихнути дає.
Немає коментарів:
Дописати коментар