Один мій товариш, завзятущий курій, не раз оповідав мені таке: вийшов він якось своїм звичаєм покурити, аж тут знайомець вигулькнув із-за рогу й питає нахрапом:
— Залежність?
— Ні, любов!
Так ось ти яка, щира любове, що понад життя, що розлуки більше смерти боїться! Мало стрінеш такого межи людьми, оце справді — до судньої дошки!
Як-би хто змайстрував рай для курців, там повсюди мала-б цьвісти, пахтіти й конче куритися дівича тютюнова пуща. Чи буде?
Що буде на певність, так це безмір часу. А куріння то-ж звичка часова!
А ще християне вірять, що по сметрі душі дожидають Судного дня по своїх визначених місцях окремих. І хто до чого марну прилюбність мав, той того, вже хоч і безтілесно, жадає, прагне невтишно.
Ото душа собі сидить, а її кортить. Сидить і кортить. А десь унизу щось таки пахне й куриться потроху...
— Залежність?
— Ні, любов!
Так ось ти яка, щира любове, що понад життя, що розлуки більше смерти боїться! Мало стрінеш такого межи людьми, оце справді — до судньої дошки!
Як-би хто змайстрував рай для курців, там повсюди мала-б цьвісти, пахтіти й конче куритися дівича тютюнова пуща. Чи буде?
Що буде на певність, так це безмір часу. А куріння то-ж звичка часова!
А ще християне вірять, що по сметрі душі дожидають Судного дня по своїх визначених місцях окремих. І хто до чого марну прилюбність мав, той того, вже хоч і безтілесно, жадає, прагне невтишно.
Ото душа собі сидить, а її кортить. Сидить і кортить. А десь унизу щось таки пахне й куриться потроху...
Немає коментарів:
Дописати коментар