Коли береш життя близнюків, а найпаче близнят порізнених, то з жалем сердешним живцем розумієш, як мало в нашому житті від нас самих, — ніби самі ми й не жили, а було лиш те, що судилося долею, й готувалося чином пущених у забуток пращурів наших. Як-же кортить присьвітити й розгледітися в галереї тьмяних образів, що її ми самоправно називаємо своїм життям!
Немає коментарів:
Дописати коментар