Бути тутешнім, та ще й православним — це вже не так і мало. Особливо й зокрема як на теперішні небагаті на істинність часи "Ч". Бо тоді вже можна помалу відколупувати від нашого чухраїнства чухраність — і чухрати далі. Потім кожен тутешній-православний, як чіп, заб'є собою самостійну дірку, а навколо тої дірки зіб'ється ціла самостійна бочка.
Немає коментарів:
Дописати коментар