Пощо?

На віщо мені сей нікчемний жарт, отой нездарний розпач сучасного мистецтва? Не боюся я буть застарілим, волію вже пристигти трішечки. Не горбцем безперим сідати на покидьки, а орлом сизокрилим підноситися хочу над лябіринтами сьвітової культури, здобичи виглядаючи, хоч може й ходу й лазу не знаючи.
Історія мистецтва дійшла краю, тут і треба здійматися, кружляти, не сідаючи, озирати, не відаючи. А збавляти життя на сьогочасність — дарма праця, так і дорогу змилиш, і знепутиш, ще пропадеш ні за цапову душу. Сучасники, сучасність, ніколи я вас не знав, ідіть од мене!
То памолодь усе поривається в сучасники, й завсіди відстає, а як поживеш, то починаєш розуміти Сковороду, скору воду обминаючи, на ясні зорі поглядаючи.