Ми читаємо в Діях (23:12-21), як більше сорока чоловіка (звісно, чоловіків!), зложивши змову проти апостола Павла, заклялися не їсти й не пити, доки не вб'ють його за "блюзнірську" проповідь.
Від цього починається пригода Павла, римського горожанина, в череві римського уряду, пригода, що кінець-кінцем довела апостола до загину. Сказано було напередодні: "Бадьорись, Павле, як бо ти сьвідкував про Мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати!"
Маю думку, що теперішні обивателі, хоч несамохіть, а все бояться такого сьвідкування. Розлука з непотьмареним побутом, спричинена походом до Царства Небесного, походом гідним, але грізним, лякає так, ніби й справді оті сорок десь там не їдять і не п'ють очікуючи й чигаючи.
Це жах мертвенний, що переважує навіть острах до пекла. Смерть сама, скарання на горло десь там ввижається, пам'ять про долю Савлову. І Савлом кортить лишитися, й Павлом не бувати.
Від цього починається пригода Павла, римського горожанина, в череві римського уряду, пригода, що кінець-кінцем довела апостола до загину. Сказано було напередодні: "Бадьорись, Павле, як бо ти сьвідкував про Мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати!"
Маю думку, що теперішні обивателі, хоч несамохіть, а все бояться такого сьвідкування. Розлука з непотьмареним побутом, спричинена походом до Царства Небесного, походом гідним, але грізним, лякає так, ніби й справді оті сорок десь там не їдять і не п'ють очікуючи й чигаючи.
Це жах мертвенний, що переважує навіть острах до пекла. Смерть сама, скарання на горло десь там ввижається, пам'ять про долю Савлову. І Савлом кортить лишитися, й Павлом не бувати.
Немає коментарів:
Дописати коментар