За наймення

Називаюся Сергій — ох, і багацько-ж нас є! Хтось колись забув, що те ймення Sergius значить, а потім і те, що незрозуміле слово подає родове наймення, а не власне ім'я. А народивсь я на Охріма, чи то Єфрема, Ефраїма. І там теж — рід, а межи нас — забутьок.
Проте мусимо триматись отого свого незрозумілого, щоб не забути пригадуваного. І тому саме не можемо, хоч-би й хотіли, як ото браття-гамериканці, називатися Бонапартом, Київом чи Еквівалентом.
Але шкода, що з тих самих причин культурних не вільно назватись от хоч і Добромислом — по свойому, по слов'янськи...
Хоча де-кому все можна. Кому не хрестить.