Без друку

 Виходжу з метра на Майдані Незалежности й одразу чую запахущу черкаську говірку без найменших ознак московлення. Фонетика! Морфологія! Ідійоматика! Все одразу так і вдарило в вуха.
Стоять дві літні вже жіночки, либонь, онучки холодноярських повстанців. Як уздіріли мене, то ніби дві лямпочки запалилися:
— Услуґі паліґафії!
Після мого зичливого, але заперечливого "красно дякую!" "лямпочки" миттєво згасли: интеліґентним київським українцям послуги поліграфії, а надто в хвормі "услук", геть ні до чого, бо їх таких ніхто не друкує.

Сократичний діялог

— Покажіть посвідчення!
— "Посвідку" було-б і коротше, й поправніше!
— Ви мене зрозуміли!
— Мова в нас не тільки для порозуміння. Насправді теперішня мова переважно його уникає. Це й робить її такою насталеною та знадливою. Порозуміння-ж — то просто з'єднання.
— Покажіть посвідчення!
— Ну, от, самі бачите!

Натуральний обмін

 Жінка міняє дане природою на те, що дає культура. Але з умовою: щоб було натурально. 

Народився я на сьвіт

 Читаю в "Вікіпедії": "у дев'ятирічному віці помер батько". Енцикльопедичний хвакт! А ми-ж думали, що Руданський жартував, коли писав:
"А ото вже дід підріс
Та й і одубився;
Після нього через рік
І батько родився."
Тепер виходить, що правда тому всьому. "Вікіпедія" ніколи не збреше, то поважний довідник! І бачимо, що й батько недовго ряст топтав. Тільки герой як колись, передніш од усіх, народився, то так невиводно й жив собі. Ще й нас переживе, бо вижив, не вважаючи на те, що в дев'ятирічному віці помер йому батько. А ми ждали, поки нам батьки підростуть, щоб звичайнісінько нас народити.

Такий звичай

 На День перекладника перекладницька громада добре погуляла, рішуче засудивши тих єдиних двох, що того дня працювали. Бо, як нам звісно, в празник робити — гріх, а гуляти — звичай.

Не рости, а рити

 Життя поступає, життя йде вперед, життя, можна сказати, не настає, а наступає. Життя минає, минає нас. У нас воно минати не хоче, йому треба далі й воно когось веде.
А нам — тут рубіж. Треба готувати шанцевий струмент. Не рости, а рити.

На суді та під судом

 Суд наді мною завсігди суворіший, ніж мій суд. Але це чомусь не визволяє мене з вини.