У Ковраях од Сковороди зберігся льох. Не Сковородин льох, а той, що був за Сковороди. Звідки наймичка в спеку квас носила. Великий льох, либонь той самий, що потім Шевченко змалював. Криниця тая, що замуліла й висохла, теж десь там, у землі. Хату розкидали й сволок з словами на вугілля попалили.
Сковорода до того льоху й не заглядав: чоловік учений, їсть після захід-сонця, коли льох замкнений стоїть, — то що йому до льоха? Але льох стоїть. І не дурно стоїть. Поки не покаємося, що вповні шлях переходили, коні напували й навіть... усьміхалися тим царям, що в них Сковрода й меморіялу собі не нагрів.
Немає коментарів:
Дописати коментар