Сковорода пише, листуючись: "...місяць іздалеку сьвітліший, музика смашніша, а приятель приємніший. Все те, що поблизу, не таке миле. Зваблюють молодощі, коли вже минули, а поблизькі старощі вже не такі милі." То виходить, що від милого треба потроху віддалятися, а до немилого — наближатися. "Де ще ті старощі?", — не по селянському, не по простому отак думається. А молодощі, ще, здається, не минули. Неминучі такі випадають молодощі. Тільки здається воно, то нам звісно, але й добре, що здається, бо ще треба добряче робить.
Місяця не наблизиш, а від музики й приятеля можна, коли треба, трохи відсунутися. А гаразд таки, що сьвітить місяць іздалеку, сьвітить вічно далекий, і не наша то річ горнути до себе небесні тіла.
Немає коментарів:
Дописати коментар