Сьвідомість і сумління — то прахтично те саме. Тому безсовістної людини ніхто не назве сьвідомою. Як-що совість є, вона мучить. Саме тому кажуть, що життя — то страждання. В сьвідомого — сьвідоме страждання. Несьвідомий-же страждає тільки тоді, коли його болізно, давлячись, ковтає небуття.
Власне, мається на увазі, що буття — то страждання. Сумління робить нас причетними до буття. А без совісти ми причетні тільки до житків. І до єдиної муки — страху втратити власну крихту від життьового окрайця.
Немає коментарів:
Дописати коментар