"Лід на те й родиться, щоб танути." Еге, а як він родиться? Хто заморозиться, то й уже не вродиться. В тім-то й річ, що вода нікуди не дівається: вона тобі в Петрівку прикинеться мерзлим, а на Водохрещу теплом розіллється. Хоч як ти її марнуй — усе марно. І треба бути як вода — а вже мертвуща чи живуща, то покаже кроплене тіло. Й цікаво буде окропити спершу живущою, а далі той, хто з мертвущою, хай бігає за кусниками, щоб якось їх іскласти. Бо навіть Франкенштайнову потворку ще треба буде примудритися в бігу зліпити.
Оце я так пишу: дуже жваво, але все якось кидається в розпорошку так, що не встигаєш побачити, що-ж то ходило. Одна надія, що Бог у малій дрібниці. Тільки в котрій-же?
Немає коментарів:
Дописати коментар