"Яка втіха від статків і гарної обстави, коли серце занурене в найтемніший морок невдоволення.", — читаю сковородинське, цитоване без знаку питання, й ставлю свій знак оклику в кінці. А й справді — яка-ж то втіха! Це вже ми досьвідчили. Береш серце, занурене в найтемніший морок невдоволення, й показуєш йому свої статки й гарну обставу (як хто має). Де той морок і подінеться!
Немає коментарів:
Дописати коментар