Дуже люблю послухати мудрих людей: як-найширше роззявляю розумового рота — що твоє порожне відро. Ще й зронене на самісіньке дно давно сухого колодязя — відро вже спрагле не власного відрового змісту, а небесного потопу, щоб заджорелилося нарешті й підо мною.
Немає коментарів:
Дописати коментар