Коли буддистський сьвятий помирає, він пише учням цидулку: "Дощ, що оце лляв безперестань шістдесят і шість років, опівдні перестане. І буде година." Напише, й помирає собі спокійнісінько саме в полудень. А чого година? Бо розвіялися сіро-чорні хмари людського життя й засяяло без застування сьвітове сонечко.
А шо-ж писати християнинові? Дощ перестане, хмари розійдуться й виявиться сувій неба з письменом. Сувій розірветься й покажеться Бог, викажеться Любов.
Немає коментарів:
Дописати коментар