То дарма, що в скитської баби пласке, затерте, безусте лице — всі й так гаразд знають, на що вона важить і що вона каже: я народила, ти народиш — і далі степом, степом котиться родиво. Ми лишили бабу за спиною, а вона аж ген дожидає нас у кінці — сліпа, а не проґавить, бо ми, як підбиті ґави, летимо їй просто в стулені обійми.
Немає коментарів:
Дописати коментар