Оце кортіло мене написати визивне: "Ми — суспільство, єдино об'єднане любов'ю до котів." Властиво, не любов'ю до, а докладніше — коханням котів. (Щоб не поплутати з котячим коханням). Може й гарно було-б, але-ж коли неправда тому. Гарна, чепурна, показна з себе неправда тепер — чи не найпопитніший крам, а все-ж крам то не мій.
Щира-ж правдонька в тім, що ми — суспільство об'єднане просто котами. Любов, не любов — а займати не сьмій: вони кругом для суспільно-душевної зручности й м'якости. Ну, а чим іще стулити-зліпити, що простіше й утямливіше? Взули в пухнасті капці — й іди собі куди знаєш, хоч і не вулицю. Як улаштовувати всілякі штучні, вигадливі сьвята в стилі Леонардовім да Вінчієвім, то тільки росиплеться на порох увага й порозкочуютья грошики.
Ми сиділи собі в ХХ столітті — там уже все знали. Нам дали до рук того самого століття пристрої, од голови до ніг обклали котовинням і повідомили, що на календарі вже вибило ХХІ. Дак а що-ж змінилося? Ну, от пристрої й знов коти єднають, а не що.
Немає коментарів:
Дописати коментар