Чув я таке: нормальна людина кидає писати вірші в 25-річному віці. Й правда тому: зо мною так і сталося — нормальний я чолов'яга, хоч рідні й вірні десь-не-десь і ставлять теє під тяжкий сумнів. От і Свідзінський молодим гарно писав, старанно. Але зумів у тім поетичнім стані дожити до акме (ακμή). І ось маєш "Медобір" — то вже страшна поезія, страшна тим, що так і дивиться в смерть, а крізь неї — й у вічність. Ось як воно буває, як поетом дотерпіти до мужности.
От тобі й маєш: прізвище польське, рід попівський, а доля справжня вкраїнська — така, що тепер психологи дітям не рекомендують. Але про такий випадок маєм чимало свистунів, що й сивіють бавлячись.
Немає коментарів:
Дописати коментар