"І ми тепер, як діти марнотравця, покутуєм безвинно батьків довг." От загадала нам церква цілий тиждень обмірковувати причту про блудящого сина. А чого він такий блудний, у чім його блуд? Таж заблукав він, мандрівний, на своїй сторонці заблудив, не втрапив на свою путь. Узяв усю батьківщину свою, щоб насадити з неї сад у далекім краї. А сад вийшов такий, що тільки чужі свині пасти. Марно своє витратив і до своїх по своє повернувся туди, де воно ніколи не стратиться. Та й на досьвід здаючися, можна бачити, що в великий родині, на хазяйстві перебуваючи, не проживеш марнотратно.
Де-які перекладники, тлумачі пишуть, що жив розпусно. А яка найбільша розпуста в хазяйської дитини? Прогайнути маєток, що батьки й діди наживали. Старший син невідхідно при господарстві був, то він собі уявляв, що молодший усе "проїв з блудницями". То в його мрія либонь така була: сісти з тими блудницями й до схочу наїстистися, проїдаючи все — й теля, й козеня. От і везуть своє простосерді парубки — в сьвіти проїдати.
Немає коментарів:
Дописати коментар