Таємниче слов Еклезіястове: "Усе Він сотворив свого часу гарно, й сьвіт вложив їм у душу; тільки що чоловікові не зрозуміти всього твору Божого з почину та й до кінця" (Ек. 3:11). Тут усе свого часу гарно переклав Куліш, кожнісіньке слово на своєму місці. Та головна суперека про те, чи "сьвіт вложив", чи "вічність поклав" у людське серце. А ще — сутінок у тому сумному, легесенькому "тільки що" намісць "so that", "хоч", "одначе так, що". З рештою ніби все ясно.
Особисто я — за "сьвіт". Бо ні серце наше, ні ціла душа вічности, здається, не знають. І сьвіту не розуміють, але він там — вкладений у душу, де й носиться без моги "з почину та й до кінця" прочитати "твір".
Оце й тут "міркував я про ту журбу, яку дав Бог людям, щоб у нїй вправлялись"...
Немає коментарів:
Дописати коментар