От коли настає пора вже дякувати сьвітові за побування, дуже помічною виявляється аскеза. Голими ми прийшли в цей сьвіт — покричали, поплакали, погаласували. Щось комусь показували й розказували — як направду сказати, то не дуже нам ті люде й вірили. Й от тепер збиратися треба помалу-малу. А що збиратися голому? Тільки підперезатися ниточкою свеї правди, перечитавши, що там дрібним на ниточці на пам'ять написано. Й якось так непомітно треба йти, бо тоді до речи було голим, а теперки якось ніяково.
Немає коментарів:
Дописати коментар