Один досьвідчений, мудрований товариш отак узяв та й визнав руба, що алкоголик. Бідний, думаю собі: що та клята пошесть із козацтвом чинить! Отак сидячи без походу в курені...
А балакали про те, що грошей на випивачку нема, а з хати як і потягнеш щось пропити, то нікому воно не треба, не ті тепер часи...
— Може п'яничка таки — ще не алкоголик? — підказую спочутливо.
— Ніколи не припускаймося тої прикрої помилки, — розважає приятель, — як приступаєшся до пиття, то знай, що алкоголик, тоді не пиячитимеш, а розумно й гідно послужиш статечній потребі.
Немає коментарів:
Дописати коментар