Вирнув один мій допис, а я маю звичай їх перевіряти, як хто вдасться. Читаю ото й думаю: та це ніби недавнечко й було! Пригадав, як біг і кудою, й що там оком уздрів. А думка була про час і глибоченька така, поетична. Яка думка? Ну, звісно, що минає він, сплива.
Коли-ж глянув на дату — а вже чи не чотири роки тому було. Летить! Чого-ж мені здається, що наче вчора? Скільки влізло мені в цей термін того часу, що не часував, а, сказати-б, часовився чи що? Се-б-то сповнений був життям, а не минанням.
Немає коментарів:
Дописати коментар