Сьогодні не хотячи опинився близенько коло одної молодої, що говорила телефоном із своїм отим їм. У нас усіх тепер дівчатами зовуть, але як сказати докладніш, то буде молодиця. Гарна, бо молода, й ще поки сама. Я почув і побачив справжню любов. Тпру! Хто я такий, щоб знати, що воно таке — справжня любов? Чи хто вона така? За його й мови нема...
Але вона справді обрала собі його до пари. Ось вона комунікує, й тільки сам обранець, оборонений дебелістю духу, може не почути гасла. А так хвилі кругом розходяться й чоловіцтво бренить. А бреніти нема чого, бо то не тобі, а йому — дебелому, щасливому. Чи щасливо відкараскається чи в парі йому щаститиме?
Немає коментарів:
Дописати коментар