Тому правда, що душа тиха, поки маком сидить. І стільки в тій тиші маку, що всього й не перебереш, хіба дещицю. Але вже як порветься, то така бистра, така яра й пожадлива, що розум і гнатися не думає, а так — своїм шляхом іде, бо иньшого не зна.
Немає коментарів:
Дописати коментар