Категорію "вкраїнофільства" треба категорично поновити. Вже років 150 вона перележала, прохолола, забулася - от і гаразд буде. Бо "хлопоманія" - архаїчна й уже тепер намісць образи становила-б просто собі кумедію. "Народолюбство" також більше не сприйметься поважно в такій зрілій демократії, як ото наша.
А "вкраїнофільство" - що-ж воно таке? У Кримського читаємо: "Петрусь, в чутку паннам, завважив сестрі по вкраїнськи (хоч українофілом не був)…"
Ото й усе: як завважиш комусь по вкраїнськи, то й не буде вже питань "чого?", "на віщо?". Так і знай, що вкраїнофіл - такий, що має чудернацьку примху говорити тією мовою. А як не вкраїнофіл, то просто піддрочує, бо знає-ж, лукавий, як то воно незручно й неприємно.
А "вкраїнофільство" - що-ж воно таке? У Кримського читаємо: "Петрусь, в чутку паннам, завважив сестрі по вкраїнськи (хоч українофілом не був)…"
Ото й усе: як завважиш комусь по вкраїнськи, то й не буде вже питань "чого?", "на віщо?". Так і знай, що вкраїнофіл - такий, що має чудернацьку примху говорити тією мовою. А як не вкраїнофіл, то просто піддрочує, бо знає-ж, лукавий, як то воно незручно й неприємно.
Немає коментарів:
Дописати коментар