Чудово це в Кримського: «...вченики якось підслухали слова самого директора: "Людині треба душевної боротьби. Як-що тая боротьба не нагоджується сама собою, природно, то треба її вишукати, викликати штучно. От за що я кохаюсь у картах.»
І от на що в нас у Київі наставлено скрізь стільки всяких "лото", глухих та темних. Всередині не бував: боюся поринути в вир душевної боротьби. Але певен: там бурують надлюдські пристрасті. Й справді, чи є де-инде місце на борню душі чи просто якусь природню людську боротьбу? Звісно, що ні. Це-ж Україна, товариство: тихо, як і року 1890-ого. І доводиться нехотячи кохатись у картах.
І от на що в нас у Київі наставлено скрізь стільки всяких "лото", глухих та темних. Всередині не бував: боюся поринути в вир душевної боротьби. Але певен: там бурують надлюдські пристрасті. Й справді, чи є де-инде місце на борню душі чи просто якусь природню людську боротьбу? Звісно, що ні. Це-ж Україна, товариство: тихо, як і року 1890-ого. І доводиться нехотячи кохатись у картах.
Немає коментарів:
Дописати коментар