Shakespeare abridged and improved

Я гаяв час, тож гає час мене:
Двострілок ножицями утинає миті,
Щоб, не спинивши, віку вкоротить.
Дві лінзи: банька в сочку. Очі? В очі!
Я регочусь, дурний, і час, радий, регоче.
Вказівна пучка, чорний осередок
На цифербляті, вп'ята мені в лоб.
А мій вказівець тиче під чоло,
Щоб срібло сліз ловить над чорним вусом.
Ось на мені секундна голка вже
Години нашпиля і північ вибиває,
Показує на неї, як маґнет.
За зойком подзвін впав у чашу сліз.
І бачу я за шкеляцями секунди,
Години, дні і ночі марноти:
Мій потяг тут. Куди мене тягнути?