Слава Богу, Крим наш! Сталося ще 63 роки тому, а я й досі радію, як дитина, хоч і був тоді в числі ще ненарожденних земляків. Клим Ворошило від цілого товариства Президії, яко вкраїнець, узяв та й віддав. Уважаючи нас культурно близькими, щоб і далі ще ближче горнулися й укупоньці були.
А тим, щоб не журилися, — ще від 1924 року Таганріг і шмат чорнозему.
От побув у нас Крим, побув — та й годі вже кажуть. А він, біда, так культурно вкоренився в Україну, що затріщало коріння по всій землі нашій.
Хотіли забрати усе, що на корінчиках тих за Кримом потягнеться. Даруйте, кричать, передумали ми дарувать, самим потрібен: то наша лічниця, оздоровниця й люба санаторія. Словом, санаторійна зона.
А Таганріг? Ну, куди — вже по Таганрогові, вже й він ізвик, і вони звикли.
От тобі й подарувалися! От тобі й культурні зносини! Бійся данайців, навіть коли приходять свататися: дівку зведуть, славу пустять, гарбузи повиїдають і рушниками втруться.
А тим, щоб не журилися, — ще від 1924 року Таганріг і шмат чорнозему.
От побув у нас Крим, побув — та й годі вже кажуть. А він, біда, так культурно вкоренився в Україну, що затріщало коріння по всій землі нашій.
Хотіли забрати усе, що на корінчиках тих за Кримом потягнеться. Даруйте, кричать, передумали ми дарувать, самим потрібен: то наша лічниця, оздоровниця й люба санаторія. Словом, санаторійна зона.
А Таганріг? Ну, куди — вже по Таганрогові, вже й він ізвик, і вони звикли.
От тобі й подарувалися! От тобі й культурні зносини! Бійся данайців, навіть коли приходять свататися: дівку зведуть, славу пустять, гарбузи повиїдають і рушниками втруться.
Немає коментарів:
Дописати коментар