Ісак Сирин нам каже, що Божа дорога — то щоденний хрест. Усе думаю, як ми зволенням прив'язуємся до того хреста чи відв'язуємося від його. То-б-то волею здобуваємо пекло чи рай, навіть, можна сказати, збудовуємо їх. За Максимом Сповідником, свобода чи воля є ні до чого не зводима дійсність.
У цьому розумінні чин і дійсність — те саме, воля й свобода — те саме. Свобода, на відміну від єства, лишається незмінною, неушкодженою, це абсолют. Тільки воля, яко чин, може розвернути нас до Бога.
Молитва — настанова волі, стан волі, чин волі, самохітно зверненої до Бога. Я що-дня маю волю брати чи не брати хреста. Кидаю, піднімаю, знову кидаю. Хресна путь моя надто коротка. Але важить те, де вона ввірветься мені за життя. Далі вже буде констатація — сьвідчення, ствердження, встановлення моєї волі.
Вірити — воліти, зневірюватися — поневолюватися. І так у всьому, надто-ж у любові, що розвивається через вольові зміни: заневолення, змажка, вивільнення, вольовий вибір.
І творчість — то воління. І нищення — то воління. Навіть недіяння — то воління.
Щоденний вольовий хрест.
У цьому розумінні чин і дійсність — те саме, воля й свобода — те саме. Свобода, на відміну від єства, лишається незмінною, неушкодженою, це абсолют. Тільки воля, яко чин, може розвернути нас до Бога.
Молитва — настанова волі, стан волі, чин волі, самохітно зверненої до Бога. Я що-дня маю волю брати чи не брати хреста. Кидаю, піднімаю, знову кидаю. Хресна путь моя надто коротка. Але важить те, де вона ввірветься мені за життя. Далі вже буде констатація — сьвідчення, ствердження, встановлення моєї волі.
Вірити — воліти, зневірюватися — поневолюватися. І так у всьому, надто-ж у любові, що розвивається через вольові зміни: заневолення, змажка, вивільнення, вольовий вибір.
І творчість — то воління. І нищення — то воління. Навіть недіяння — то воління.
Щоденний вольовий хрест.
Немає коментарів:
Дописати коментар