Відмінкове

 На реклямних щитах — справна пані-добродійка з коротко стриженою жовто-гарячою чуприною. Таких колись діти дражнили "стрига-мокотига". Але тепер — не колись: поважно, бо модньо. Дама щось мудрує з соняшниковою олією, але якось так не насправжки, ніби жартуючи, навіть без хвартушини. А вбрана-ж добірно й шляхетно.
Не віримо, ми, що та пані-хазяйка справді куховарять. Кухарку має таке панство, челядь, ослугу. Та й грубої соняшникової олії не вживають вони: бо-ж полюбляють первак олії оливної, маслиневої, або-ж із виноградних кісточок видушеної.
Дражнять реклямна панія свою хатню робітницю, піддрочують і нас, грішних, приказуючи:
— Я готую з "Олейна", а ви?
А ми? Варимо вода, підсипаєм сода, що-ж удієш, як відмінкових закінчень нема. Де нема флексій, там нема й ре-флексій.
Ну, брендологи, пробачте на слові, пояснять вам, що то марка, а тому в нашій мові вона ніяк не повертається. Як-що фірма "Gap", то в родовому відмінкові, що вам буде — "гепа"?
Але народня "Олейна" так нагадує наше слово "олійна"! Теперішні язики ніде не спотикаються й не ламаються, правда тому. Але здається все-таки, що наші відмінки нам іще трохи потрібні. Багряноволосій ґаздині до них зась. І її напоумкам так само. Без "Олейна" легше обійтися, ніж без відмінок.