Просто славні люде, все од мене луччі — хоч я й право-славний — а Христові чомусь не вірять. Ну, це ще можна вирозуміти: де-кому легше Бога заперечити, ніж чинити Його заповіді, як повинно, чи виправдатися перед Богом з вини своєї.
Але як відмовитися від любови Христової, як не відповісти на Приязнь одвітною любов'ю? Як-що навіть смерть — то двері в пекло, то й перед дверима тими як можна не схотіти обернутися, хоч востаннє, щоб побачити Його лице й сказати "Господи, помилуй!".
А як-що за порогом — щезнення й остаточне стертя сьогосьвітнього гіперпалімпсесту, велике Ніщо без нічого, то й зникнути не можна без прощання з Ним, без Його останнього прощення. Чи-ж не опроміниться перед тим порогом, перед тими дверима й зникоме чи пропаще життя — зворотнім, єдино можливим значінням?
А ми-ж іще православні, славні правом, що завзялося раювати, богувати, вірити, що наша любов таки одвітна, довершена й вічна.
Але як відмовитися від любови Христової, як не відповісти на Приязнь одвітною любов'ю? Як-що навіть смерть — то двері в пекло, то й перед дверима тими як можна не схотіти обернутися, хоч востаннє, щоб побачити Його лице й сказати "Господи, помилуй!".
А як-що за порогом — щезнення й остаточне стертя сьогосьвітнього гіперпалімпсесту, велике Ніщо без нічого, то й зникнути не можна без прощання з Ним, без Його останнього прощення. Чи-ж не опроміниться перед тим порогом, перед тими дверима й зникоме чи пропаще життя — зворотнім, єдино можливим значінням?
А ми-ж іще православні, славні правом, що завзялося раювати, богувати, вірити, що наша любов таки одвітна, довершена й вічна.
Немає коментарів:
Дописати коментар