Ще давно в романі Мельникова-Печерського "Въ лѣсахъ", автор, оглядаючи на Волзі лисяк крутоберегий, виснував собі: московський чоловік — ворог лісові. Лісові, а тоді й лісовикові.
Як воно було: маєш ліс — вирубуєш, корчуєш, палиш. Земельку, золою присипаною, дереш яловим ралом — і вона трохи родить тобі. Як виснажилася — далі в ліс, поки свій. А скінчився свій — починай нічий. Там щось сидить? То — мара. Або мошва. Мушка не дає скотині пастися. Бо й скотина якась дорогою приблудилася.
І в цьому московському розумінні Вкраїна — то лісовий край безкрайого ратайства. Отам, де ліс, де в хащах гупа УПА. Бо, де степ, там давно своє: колись уже вирубалося, колись уже корчувалося, колись уже палилося й золилося.
Але позосталися недоорані недобитки-ліси з чугайстрами. Лихі вони, ті чугайстри, лихі. Що-ж у лісі доброго є? І не мовчить він ніколи, ліс. Тому московський чоловік — ворог лісові.
Як воно було: маєш ліс — вирубуєш, корчуєш, палиш. Земельку, золою присипаною, дереш яловим ралом — і вона трохи родить тобі. Як виснажилася — далі в ліс, поки свій. А скінчився свій — починай нічий. Там щось сидить? То — мара. Або мошва. Мушка не дає скотині пастися. Бо й скотина якась дорогою приблудилася.
І в цьому московському розумінні Вкраїна — то лісовий край безкрайого ратайства. Отам, де ліс, де в хащах гупа УПА. Бо, де степ, там давно своє: колись уже вирубалося, колись уже корчувалося, колись уже палилося й золилося.
Але позосталися недоорані недобитки-ліси з чугайстрами. Лихі вони, ті чугайстри, лихі. Що-ж у лісі доброго є? І не мовчить він ніколи, ліс. Тому московський чоловік — ворог лісові.
Немає коментарів:
Дописати коментар