Хтось колись буцім-то з Руси вийшов. Як виходили — ніхто не завважив, ніде хвіртка не рипнула. Десь якусь собі Русь за виграшку змайстрували, немов троянського коня. Привели огиря, грюкають в браму. Кажуть, гріб Ярославів у нас, а то їхній. Не родичами зовуться, спадкоємцями називаються. А ми, мовляв тут пахолками жили на чужім хазяйстві. Дарма, що тисячу літ! Чи відмикати? І чим вітати?
Немає коментарів:
Дописати коментар