понеділок, 14 квітня 2014 р.

Наїдаючись маку

Сьвятої Руси в Російській Федерації не менше й не більше, як вічного Православ'я в ґльобалізованому сьвіті. Сьвята Русь мусить мати поза межами РФ важливі території, як і Православ'я  поза межами сьвіту цього. І то не Сибірь неісходима. Сибірь таки неісходима, але скільки там буде Сьвятої Руси? Де-не-де, коли-не-коли...
Малоросійська православна интеліґенція після Мазепи, щоб не було війни, взяла на себе нетяжкий, як здавалося, подвиг юродства. Але війни однаково траплялись, і ось тепер прилучилася ще одна. Така несподівана, як і всі вони. І раптом виявилося, що нишком трохи не в те повірили. У те, чого Сам Христос не проповідував, ба більше, чого Він відцурався. У Царство Земне. Земне, але ніби-то з духовними кордонами: скрізь і ніде.
Доводиться прокидатися. Наче й не пили, а голова болить на тяжке похмілля. Чи таки пили?

Немає коментарів:

Дописати коментар