Ще від часів згортання коренізації (ач, яке некорінне слівце!) маємо проти себе особливий похідний загін: рідномовні невкраїнці. Не про тих, хто не має вкраїнського походження, але має нашу мову, тут ідеться. Чого-ж тоді не зву їх малоросами? Е, ні! Малороси — це щось самозакохане й самозадоволене, без творчого неспокою й боївкової причетности.
А ці питомою вкраїнської мовою, лиш із де-якими признаками синьої муравиці, втовкмачують усім, що нас не було й не буде. Від імени й за дорученням громади недоумків, що з якоїсь неуявленної причини говорять мовою нечинною й небувалою.
З нашого боку маємо окрему легку кінну сотню своємовних земляків, що всім і всюди ладнають укрмову, з тої тільки причини, що несамовита мішанка звуків і слів їм рідна, потай з бабиної хати винесена. Вони до сказу дрочать наших учених заперечників незаперечністю істнування й ніби вічного життя тої безглуздої хохлацької балаканки.
А ці питомою вкраїнської мовою, лиш із де-якими признаками синьої муравиці, втовкмачують усім, що нас не було й не буде. Від імени й за дорученням громади недоумків, що з якоїсь неуявленної причини говорять мовою нечинною й небувалою.
З нашого боку маємо окрему легку кінну сотню своємовних земляків, що всім і всюди ладнають укрмову, з тої тільки причини, що несамовита мішанка звуків і слів їм рідна, потай з бабиної хати винесена. Вони до сказу дрочать наших учених заперечників незаперечністю істнування й ніби вічного життя тої безглуздої хохлацької балаканки.
Немає коментарів:
Дописати коментар