четвер, 9 березня 2023 р.

За нетипове

"Манастирський печерний комплекс у селі Розгірче, що на Львівщині, є унікальний зразок наскельного будівництва XIII–XVI ст. і нетиповий для Галичини." Все унікальне є нетипове для Галичини.

Бо я було

 "Бо я було трохи не голе, таке убоге..." Всьвідомлення питомого зразку помагає не тільки вмоститися в рідній мові, але й здійснитися, пригадавши, що я — було. І в тому було — чималенько всього предковічного й просто сьвідомо людського, чималенько, сказати-б буття.

Сьвідомий мандрівник

 "Немає приємнішого для мандірівця, ніж говорити з ним про те місто, що його труди ввінчає спокоєм." Життя наше й справді: тече як річка, то ми вже мандруємо хіть або й не хіть, щось собі нишком на плаву пораючи. Хто-ж із нами поговорить? Кому цікаве оте наше місто? А випадає таки балачка — балачка щастя й родощів. І з таким самим мандрованим, але сьвідомим.

Загадковий Свинкс

 Так і пише "Свинкс" у Сковороди — бо лекше вимовляється, й ближче до нашого сьвітогляду й сьвітовідчування. Подумайте, а ще ліпше просто погляньте: скільки кругом загадкових свинксів! Ніби воно й не свинчук, але що-ж воно таке? Чималенько таки й од свині, але-ж і не без загадковости.

Окрім котів

 Котів, бачиться, всі полюбляють, окрім... самих котів. І таке ставлення легко зрозуміти: приходиш на зручненьке, тепленьке, а там уже чужий котюга заліг. Дак коли-ж "на цім самім місці міг бути я"! Ото й люде так само.

середа, 8 березня 2023 р.

Несвоє письмо

 Подумаймо: в сьвіті всі слова вже є, навіть і ті, що їх ніхто з українців не зна. Тим-то що менше пишеш, то більше шансів на те, що це вже хтось написав — иноді доводиться перебуватися просто значками.

понеділок, 6 березня 2023 р.

Борода робить вільного

 Ми й досі, чоловіцтво, поділяємося на стрижено-голених римлян і кудлатих грецьких бороданів. Перші дивим дивуються: на віщо ті чуби, вуса, бороди, коли й так у бійці леґійонера можуть уразливо вхопити вже за носа й вуха, а то й за губу? А другі, хоч і тямлять, що борода не робить із тебе хвилозопа, т'але бачуть у ній вільну від суспільства природу, що її можна завсіди відчути, вбгавши в жменю. Так і культура з модою поступаються навпереміну то Римові, то Атенам.