Мав глибоченну рацію Вишня, коли радив вертати з дороги на полювання, не коли забули рушницю, а як вирядилися без пугарчика (він із-московська назвивав його "стопкою" — так у нас виходить безпремінно кумедніше). Хай-би як воно було, а от ми й на ловах — кожен держить під бородою тремтячого пугаря, по вінця повного знанням. А пити-ж? Треба вихилити здорову чарку, не лишаючи на сльози ні собі, ні навіть ворогам. А тоді ще й посидіти: як пішло, що дало? Й уже почнеться щастя бути вольним чоловіком — після ковтка.
Немає коментарів:
Дописати коментар