"Червоні платочки дикого маку облетіли їй на спідницю..." Я вже не дивуюся з того, що літньою добою молоде тіло так легко й зручно влаштовує вселюдські оглядини всім уявним і дійсним своїм принадам. Може й не всьвідомлюючи, нутро десь чує, що ніби несе лепісточку в твердій жмені. Бо кругом стільки вже поблідлого людського цьвіту, посохлих пелюсток. То вже живе й гарне годиться, наче диво, й виставляти на голій долоні й міцно берегти в пружному кулаці.
А мені легко незавважно летіти з виставки сухим платочком на ще теплому вересневому вітерці.
Немає коментарів:
Дописати коментар