"Життя наше — подоріжжя, а дружня розмова — візок, що влекшує мандрівникові дорогу." Отак і пробалакаєш увесь шлях, а до розкладання візка й не дійдеться. Ой, треба виходити! Станеш край дороги — куди це примандрував? І навіть про що так весело говорилося — не пригадаєш. Тільки й значно, що жилося в тій балачці й добре було.
Немає коментарів:
Дописати коментар