Людство вже не раз бачило держави, що старілися й умирали слідом за своїми камінними для Божого сьвіту володарями. "Це потягне за собою", — кажемо ми. Так наче сам отаман акторської дружини хапається й зриває завісу, оголюючи правду, що довго ховалася за в'явністю й умовністю. А публіка поки сумнівається: чи це ще театр, чи вже кінець.
От і тепер не нам, так дітям нашим, судилося побачити, як мертво осідають більші за свої країни, більші за саме народнє життя слони, підперті стількома кілками та жердинами, що народонькові здається, ніби він мешкає в лісі, а не просто посеред густого дрюччя. Бо стоїть тінь, а отже має десь бути й дуб. А слони зляжуться, принижуючи, пригнічуючи й упосліджуючи народи.
Немає коментарів:
Дописати коментар