пʼятницю, 15 листопада 2019 р.

На лови

Ангелянин один подивився на мій піджак "Harris Tweed", на такого самого картуза глянув, на картату баєву сорочку з кудлатою тартановою краваткою та тільки й спитав:
- На лови?
- А так, - кажу, - звісно!
Ніде правди діти: в первісному розподілі праці мені колись дісталося саме полювання. Ну, й збирання трохи. А на що вже там полюю, кого ловлю, де й що збираю - чи воно важить? Головне - нести щось до дому в цупких руках, щоб було доїжно. Мене не одуриш тим сьогочасним реквізитом і реквізитами. І ротів не одуриш. Холоднеча, голоднеча, небезпеченство прибирають чемних форм, але я їх таки пізнаю. І все тягну, цуплю, волочу.
Але знаю тут одну печеру, червінню все пообмальовувати, щоб ніхто не бачив. І там воно - на віки. 

Немає коментарів:

Дописати коментар