Наша правнича мова - це приклад мови, що забула сама себе, щоб наново вимудруватися в подобу мови чужої (вгадайте, якої). Цією своєю чеснотою вона нагадує словник Караванського, де є геть усе, чого немає, зроду-віку не було й не може бути в українській мові. Після того всього читання поправних словників дає вражіння ґотицького роману: усі з юридичного малечку знайомі слова, а надто вирази, десь у тихому куточку раптом обертаються на прочвар. Але в доброму ґотицьому романі в кінці все пояснюється й спростовується, а в нашій правничій мові все й далі живе собі відмінчатком.
От, приміром, вираз "під вартою" - не дай Боже пробувати, але-ж вираз затишний, свій. Ну, а як-же ще сказати "подъ стражей"? Бо зразу-ж кидаєшся під варту "стражи".
А от "приставили його за калавуром". Старовина, га? "Держати за своєю сторожею", "привести з вартовими", "взяття за ґрати" і "заарештування", "віддати до арешту", "припровадити з вартою". "Тримати під вартою" теж єсть, але то - "подъ карауломъ".
Звісно, наша мова розвивається, здебільш уніфікуючись, роблячись зручнішою для чужомовного земляка, що змушений каратися з українською, тож тепер уже "не маємо те, що маємо", а тільки те й маємо, що є. Коло мови гостра варта стоїть.
.
От, приміром, вираз "під вартою" - не дай Боже пробувати, але-ж вираз затишний, свій. Ну, а як-же ще сказати "подъ стражей"? Бо зразу-ж кидаєшся під варту "стражи".
А от "приставили його за калавуром". Старовина, га? "Держати за своєю сторожею", "привести з вартовими", "взяття за ґрати" і "заарештування", "віддати до арешту", "припровадити з вартою". "Тримати під вартою" теж єсть, але то - "подъ карауломъ".
Звісно, наша мова розвивається, здебільш уніфікуючись, роблячись зручнішою для чужомовного земляка, що змушений каратися з українською, тож тепер уже "не маємо те, що маємо", а тільки те й маємо, що є. Коло мови гостра варта стоїть.
.
Немає коментарів:
Дописати коментар