Тепер самому думати мало. Та й навіть зовсім не треба. Стоїть кухенна плита, а на ній - каструля з мізками: часом кипить, часом кисне. Кидаєш туди найдурніщу гадку й дивишся, що буде. Ти кинув, а до неї вже присмаки тої чужої, заправи, приправи! Яка приправа, така й потрава. Хтось там уже гуртом варить чи заквашує. І щось таки буде. Crowdthinking називається. Така мислена страва.
Немає коментарів:
Дописати коментар