"Львівська майстерня", як і більшина галицьких закладів, бавиться з екзотикою балаку та львівської ґвари. Але вона таки "майстерня шоколаду", а не "шоколяди" чи "чоколяти", або хоча-б "шоколяду". То ніби штемп сьогочасного "державного" відділу мови: "Виправленому вірити".
Зате один із трунків зветься "обліпиховий камрат". З "камратом" питань немає — то по галицькому "товариш". Але той "камрат" по галицькому-ж мав-би бути щецовий, а по державницькому — плоховниковий.
Тим часом кавчукові народні вуста тепер легко вимовляють навіть "абляпіховий" — звісно, на свій манір. Може тому, що воно асонансом перегукується з усякими грайливо-лайливими варіяціями.
А от іще "журавлинний ґелайза". Журавлинний чи журавинний — дуже добре. Але хто така "ґелайза", і чому вона він? Що-ж, львівська ґвара — файна кобіта, у ній має бути файна містерія.
Немає коментарів:
Дописати коментар