За отамана

Вночі і ожеледь, і мряка, і сніг, і холод... Знов із Шевченка. О люде! люде небораки! Просто поляка заходить, поплох, сліпий жах: здається, всі попадають і все попадає. І тільки дивитимуться, лежачи, хто там іще рачкує - за отамана буде!