"Він у пекло з нами піде..."

Головко по селянському розстріляв жінку, а потім і дочку. Доба була розстрільна, надихала й селян на розстріли. То панів, то попів, то вкраїнців якихось б'ють і б'ють. Диви: не буде чого їсти, бо батько не може надбать, то й жити нема чого.
А головне в Головка - що нема Вкраїни, то й нема чим жити й на віщо. То пекло, коли нема Вкраїни, - треба тільки рвонути двері. А за дверима ще щось було. І нові діти й жінки, теж по селянському. Але вже рвалися двері. Божевільний, нервово хворий? Дай Боже... Однак у тому вчинкові є щось таке тверезе, що зразу кортить вихилити шклянку. До крапелиночки. Як та остання вечірка в Хвильового: походити, погомоніти - і ба-бах! Бо нема чого.