Нарешті я відвідав місце історичного підписання гіркого нашого меморандуму. Отак змагає хіть до вчених слів - треба було назвати його "присягою" і не ламати! А місто-ж гарне - тут тільки красу, добро та правду підписувати! Ну, вже не судилося...
Я навчався на філологічному факультеті, на українському відділі - совіцькими часами той відділ тихенько лежав на самому споді й удавав, що й не шелестить. А зверху лежало "РКИ" ("русскій как иностранный"). "Русскій для иностранцевъ" - уявляєте, чим воно пахло?! Щоб тільки спробувати вступити туди, щоб прийняли до тієї містерії, треба було відбути первинну иніціяцію - дістати "путівку комсомолу", се-б то посвідчення цнотливої готовности до втаємничення. Відучившись трохи, можна було їхати на два тижні до Будапешту, перед тим діставши схвалення компетентних структур, - то й була головна принада "русскаго как иностранного". Що-правда, угорської мови майбутні викладачі русскаго не студіювали. Але то-ж містерія - треба просто поділом продавати душу!
Чи варта була душа продажу - хтозна, а Будапешт душі вартий. А надто - непроданої, вкраїнської.
Я навчався на філологічному факультеті, на українському відділі - совіцькими часами той відділ тихенько лежав на самому споді й удавав, що й не шелестить. А зверху лежало "РКИ" ("русскій как иностранный"). "Русскій для иностранцевъ" - уявляєте, чим воно пахло?! Щоб тільки спробувати вступити туди, щоб прийняли до тієї містерії, треба було відбути первинну иніціяцію - дістати "путівку комсомолу", се-б то посвідчення цнотливої готовности до втаємничення. Відучившись трохи, можна було їхати на два тижні до Будапешту, перед тим діставши схвалення компетентних структур, - то й була головна принада "русскаго как иностранного". Що-правда, угорської мови майбутні викладачі русскаго не студіювали. Але то-ж містерія - треба просто поділом продавати душу!
Чи варта була душа продажу - хтозна, а Будапешт душі вартий. А надто - непроданої, вкраїнської.
Немає коментарів:
Дописати коментар