Ніхто нас, графоманів, не читає в тому Всемережжі. Та що-ж і читать? Читати — то дурна робота. А так написав — і маєш. Справив діло — гуляй сьміло. А як і читати, то вже, певно-ж, на втіху! Ну, от ви кого-б вибрали для втіхи: Сергія Саржевського вкраїнською чи англомовного автора Томаса Пенсона де Квінсі з його "Suspiria de Profundis"? Особисто я собі на втіху рішуче обираю останнього.
Нас не читають, а ми, графомани, тим і не журимося. Де-кого з графоманів, що-правда, читають тисячі, але ми, графомани, не клопочемося й тим. Найпоширеніша квітка на клюмбах Усемережжя — сп'янілий од власних пахощів нарциз. Він такий розповсюднений, що й невеличка решта квітів уже дружньо відсьвічує жовтуватим.
І цьвісти, квітнути цілорічно, даруючи шанувальникам щедрі нарцистичні букети! Так їх багато, мало вже хто хоче брать...
Нас не читають, а ми, графомани, тим і не журимося. Де-кого з графоманів, що-правда, читають тисячі, але ми, графомани, не клопочемося й тим. Найпоширеніша квітка на клюмбах Усемережжя — сп'янілий од власних пахощів нарциз. Він такий розповсюднений, що й невеличка решта квітів уже дружньо відсьвічує жовтуватим.
І цьвісти, квітнути цілорічно, даруючи шанувальникам щедрі нарцистичні букети! Так їх багато, мало вже хто хоче брать...
Немає коментарів:
Дописати коментар